|
Про сиріт і вдов
Нема в світі цвіту цвітнішого, як маківочка, нема ж і роду ріднішого, як матіночка!
* * *
Ні купити, ні заслужити.
* * *
За гроші не купиш ні батька, ні матері, ні родини.
* * *
Нема тих яток, що продають рідних маток.
* * *
На світі знайдеш усе, крім рідної матері.
* * *
Головонько наша бідна, що в нас матінка не рідна!
* * *
Сирота - як камінь на роздоріжжі.
* * *
Сироту і вдовицю - то й тріски б'ють.
* * *
За сиротою журба за журбою.
* * *
Сиротою жити - сльози лити.
* * *
Хто сиротою не бував, той не наплакувався.
* * *
Ніхто не бачить і не чує, як сирота плаче і горює.
* * *
На сирітський жаль ніхто не вважає.
* * *
Ніхто не баче, як сирота плаче; а як заскаче, то всяк баче.
* * *
В сльозах ніхто не бачить, а як пісні співаю, - так чують.
* * *
Сироту лають і б'ють, та плакать не дають.
* * *
Сироті хоч з мосту та в воду.
* * *
Без роду, без плем'я - без привіту, без совіту.
* * *
Росла - весни не бачила, зросла - літечка не знала, прийшла осінь - сирітського серця не нагріла.
* * *
З хати по нитці - сироті свитина.
* * *
Тоді сироті неділя, як сорочка біла.
* * *
Сироті докипить і в животі.
* * *
Без батька - півсироти, а без матері - вся сирота.
* * *
Як умре дитина - то мала щербина, а як батько або мама - то велика яма.
* * *
Чужа ласка - сироті великдень.
* * *
Сироті женитися - ніч маленька.
* * *
Сирітська сльоза не капає дарма.
* * *
І у сироти на подвір'ї сонце засвітить!
* * *
Мати голівку миє - приглажує, а мачуха миє - прискубує.
* * *
Мати рідна б'є - так гладить, а мачуха і гладить - так б'є.
* * *
Мати дітей пушить, а мачуха сушить.
* * *
Добра мачуха, а все не рідна мати.
* * *
Мачушине добро, як зимне тепло.
* * *
У мачухи прямі очі, а дивиться косо.
* * *
Лучче людям робить, ніж мачусі годить!
* * *
Мачуха пасинкові на волю давала: хочеш льолю купи, хочеш - голий ходи.
* * *
Бодай чорт у дядька служив, а до дядини за платою ходив!
* * *
Вдовіти - горе терпіти.
* * *
Вдівець - дітям не отець, бо й сам круглий сирота.
* * *
Краще сім раз горіти, аніж один раз вдовіти!
* * *
Вдовине горе кожен знає, а не кожен про вдову дбає.
* * *
Плачте, очі, хоч довіку по доброму чоловіку!
* * *
|
